В память про ФК Оболонь Киев

Главная - Оболонь - Перша ліга. "Волинь" - "Оболонь" 4:3. Per aspera ad astra

Перша ліга. "Волинь" - "Оболонь" 4:3. Per aspera ad astra

Читать мангу на крови, readmanga blood bank.

Волинь4:3Оболонь
Жадер 62,88, Пищур 64, Максимюк 83 Кармаліта 3, Онисько 5,45
Федорчук (Неділько, 46), Ковалюк (Лісовий, 37), Хачеріді, Сімінін, Скоропад, Жадер, Войтович, Дручик (Рурич, 46), Пищур, Максимюк, Алозі (Чеботаєв, 81) Чангелія, Кармаліта, Гурка, Лень, Клименко, Сибіряков, Онисько (Кандауров, 78), Іващенко, Коваленко, Антоненко, Пластун (Свинцицький, 74)
Попередження: Ковалюк 9, Хачеріді 42 Попередження: Клименко 10, 65
  Вилучення: Клименко 65
Через терни до зірок… Мабуть, саме так собі торують шлях футболісти луцької «Волині»: спочатку створюються ситуації з яких практично неможливо знайти вихід, а потім, показують всім як треба з цими проблемами розбиратись. Зате, які емоції при цьому переживають вболівальники: більше шістдесяти хвилин дивитись як твоя команда не може нічого вдіяти на полі, а далі – 25 хвилин гольової феєрії. Але про все по порядку.

До матчу з оболонцями „Волинь” готувалася протягом усього минулого тижня в курортному карпатському містечку Східниця, де встигла в спарингу „загнати” місцеву „Нафтусю” в 10:0. Додавало оптимізму й повернення з лазарету півоборонця Євгена Хачеріді та досвідченого захисника Павла Скоропада. А початок самої гри не передбачав для господарів нічого небезпечного: лучани захопили територіальну перевагу, трохи потримали м’ячик й навіть на перших секундах провели гостру атаку, проте удар Дручика пішов повз ворота. Аж тут огризнулась «Оболонь». Та ще й як – швидка контратака правим краєм була розіграна за всіма правилами: прохід Клименка, точний простріл в центр карного, а далі справа техніки – удар Ониська впритул і воротар безсилий.

Перший небезпечний момент, коли волиняни могли зрівняти рахунок виник аж через 10 хвилин. Максимюк пройшов зліва і подав у штрафний майданчик, далі послідувала скидка на лінію воротарського на Алозі, але тому завадив пробити захисник, ледь не вистрибнувши на спину нападнику – кутовий.

На 21-й хвилині почав свою пристрілку із штрафних Жадер. Перший млинець виявився глевким: м’яч, рикошетом від стінки, також вилетів на кутовий. Після подачі останнього міг забити Алозі, але удару нігерійського форварда не вистачило точності. А далі пішла гра в центрі поля: господарі хотіли прорватись до воріт гостей, але не могли. Пивовари ж, зробивши ставку на контргру, вичікували ще одного свого шансу. І дочекались. На 33-й хвилині відбулась ще одна «показова контратака: дубль два». Знову прорив справа, тільки на цей раз вже пасував Сибіряков, а забивав Кармаліта…

Після цього Віталій Кварцяний знімає Ковалюка і випускає Лісового. Це дало певні результати у налагодженні контролю за центром поля й загострило дії господарів попереду. Вже за дві хвилини після голу Жадер зі штрафного влучив у поперечину. В наступній атаці виник суперечливий момент, коли Алозі, отримавши пас по центру штрафного майданчика, прокинув його повз двох оборонців, але останні блокували нападника, взявши Майкла „в коробочку”, та суддівський свисток промовчав. На 39-й хвилині міг відзначитись Лісовий, котрий на швидкості отримав шкіряного на лівому краю карного після скидки Алозі і хльостко вдарив з льоту в ближню шістку, але воротар, хоча й з потугами, проте зумів зреагувати на підступний постріл і перевів м’яч на кутовий.

До завершення першої половини гри знову тривала в’язка боротьба і коли уже всі очікували свистка на перерву, «Оболонь» зуміла відзначитись втретє за повної бездіяльності луцького захисту. Після подачі кутового справа оборонці і кіпер „Волині” лише спостерігали як Онисько головою заганяє м’яч у ворота.

0:3 на своєму полі після перших сорока п’яти хвилин гри – це вже занадто, тим більше, якщо ініціативою все ж таки більше володіли господарі та й різниця у класі суперників особливо не відчувалася. Уболівальникам волинян у цій ситуації залишалося сподіватися лише на чудо та традиційний „заряд бадьорості” від Кварцяного, який би стріпонув команду. Однак і перші п’ятнадцять хвилин другого тайму особливих надій на позитивний результат прихильникам „Волині” не принесли. Господарі тиснули, але до небезпеки тривалий час справа не доходила. З іншого боку – гості, добре вивчивши манеру друготаймових сплесків лучан, намагалися тримати м’яч й самі пробували контратакувати. А на 58-й хвилині Алозі примудрився втратити „залізобетонний” шанс відзначитися, коли, отримавши м’яч сантиметрів за двадцять-тридцять від лінії воріт ефектно... пробив біля стійки. Здавалося, що взагалі сьогодні не день «Волині» і якийсь злий чаклун зачарував її гравців. Але добре що у господарів є і добрий чарівник м’яча на ймення Жадер.

На 63-й хвилині кияни порушили правила перед своїм штрафним майданчиком і бразилець фірмовим ударом з лівої перекинув стінку й відправив м’яч у нижній лівий від кіпера кут, скоротивши таким чином рахунок у грі. А за дві хвилини капітан лучан Олександр Пищур довів, що цей успіх не є голом престижу, а початком такої собі „камбек-ремонтади” з боку „Волині”. Натхненні успіхом, футболісти луцької команди пішли в масовані атаки і черговий прохід невтомного Максимюка по лівому флангу завершується прострілом в центр карного, де Пищур разом з м’ячем влітає у ворота – 2:3! Другий гол завів як трибуни луцького стадіону, де ще донедавна в успіх вірили лише півтори-дві сотні активних ультрас, так і команду. Гості ж навпаки – втратили впевненість у своїх силах і спробували перебудуватися, але додали собі проблем – за другу жовту картку поле змушений був залишити Клименко.

«Волинь» продовжувала атакувати великими силами, а гості у цей час спробували згадати перший тайм і знову почали шукати щастя у своїх улюблених контратаках. На 75-й хвилині Жадер виводив на побачення з Чангелією Алозі, але того до „інтиму” не пустили захисники, в останній момент вибивши м’яч. Гості відповідають небезпечним пострілом Кармаліти зі штрафного – вище. Чергова атака волинян завершується навісом активного Рурича на того ж Алозі, але Майкл ударом головою знову відправляє м’яч повз ціль. Після такого нехлюйства не витримали нерви у тренера лучан і на полі замість нігерійця з’явився Чеботаєв. В цей момент здалося, що атакуючий порив волинян поступово згасає, проте швидка атака лівим флангом призвела до третього гола – прорив, пас трішки назад до кута штрафного на Максимюка і досвідчений півоборонець, прийнявши м’яч, без роздумів пробив у дальній кут – гол!!!

Такого розвитку подій, зрозуміло не очікував сповнений емоцій стадіон, гості та й, певно, самі волиняни. Пивовари ж, остаточно спантеличені втратою такої солідної переваги, спробували все ж повернути своє і провели кілька гострих атак. Спочатку Свінцицький, що вийшов на заміну, з вигідної позиції пробив у захисника, а потім після удару Іващенка лише рикошет врятував ворота „Волині”. А господарі у відповідь видали те, на що ще якісь півгодини тому мало хто сподівався, забивши переможний м’яч. Чергова атака лівим краєм, пас у центр на Жадера і той зльоту з-за меж карного з улюбленої лівої по неймовірній траєкторії відправляє шкіряного у дальню „дев’ятку” – Чангелія безсилий. До завершення основного часу залишалися лічені секунди і навіть незважаючи на чотири додані арбітром хвилини, гостям уже не вдалося змінити ситуацію – у «Оболоні» після такого „розстрілу” вже не було сил, а «Волинь» цілком влаштовував переможний результат.

У підсумку – шалено-неймовірна перемога господарів і гучне скандування трибун «Молодці!». Як жартома зауважив на післяматчевій прес-конференції Віталій Кварцяний, за такий адреналін вболівальники мають ще й доплачувати.

Ігор Артемович (тренер "Оболоні"):

- В першу чергу хочу привітати вас з гарною вольовою перемогою. У першому таймі хоча й не можна сказати, що у нас була велика перевага, але ми забивали голи. У другому ж таймі перевага господарів втілилась в голи і наші помилки в захисті призвели до нашої поразки.

- Колись Петро Петрович Слободян сказав, що у Луцьку і "Барселона" не виграє. Як Ви до цього ставитесь?

- Певно, тоді Петро Петрович мав на увазі суддівство. Сьогодні ж суддівство було нормальне, кваліфіковане і ми програли, а ніхто нашу команду не "заганяв".

- Що ви і Петро Слободян казали своїм футболістам у перерві, коли перемагали 3:0?

- Ми наголошували гравцям, що рахунок 0:0 і потрібно виходити та грати, як нічого й не було. Ми чекали після перерви п'яти-п'ятнадцятихвилинного натиску господарів і, здавалося б, його витримали, але згодом пропустили. Та ще й до першого забитого "Волинню" гола мав гарний момент Алозі, але не забив - це й був для нас перший тривожний сигнал. А потім було, так би мовити, що не удар - то гол.

- У який момент гри ви зрозуміли, що програли?

- Коли суддя дав фінальний свисток. Хоча, щоб не кривити, скажу, що як пропустили четвертий гол, то тоді стало зрозуміло, що все.

- Чи має "Оболонь" на меті вихід до вищої ліги?- Конкретно такого завдання у нас поки немає, проте усе вирішиться зимою.

- На вашу думку за рахунку 3:3 у вас був шанс хоча б втримати результат?

- Звичайно був. Якщо ви пам'ятаєте, ми у цей час могли й забити, коли після кутового наш нападник зіграв в один дотик, та м'яч пішов трішки вище. Але можливо "Волинь" свій останній гол забила й з важчого положення. Проте - це футбол і навіть рахунок 3:0 на нашу користь після першого тайму не відображав реалій, адже ми більше відбивалися.

- Що б Ви могли побажати і своїй команді, і "Волині"?

- Грати обом у вищій лізі.

Післяматчеві коментарі головного тренера "Волині" Віталія Кварцяного читайте в окремому матеріалі.

Источник: Cайт вболівальників ФК Волинь, спеціально для UA-Футбо


Яндекс.Метрика