В память про ФК Оболонь Киев

Главная - Оболонь - Перша ліга. "Волинь" - "Оболонь". Післяматчеві коментарі Віталія Кварцяного

Перша ліга. "Волинь" - "Оболонь". Післяматчеві коментарі Віталія Кварцяного

Віталій Кварцяний (головний тренер „Волині”):

- Перш за все, нам важко було витримати цей прес з початку гри. Я сам не міг зрозуміти, що робиться з командою – поки у грі розібралися хто, куди й що... Було дуже складно – Хачеріді не грав місяць, Дручик лікувався й сьогодні зовсім випав з гри. Паша Скоропад наприкінці вже казав „Володимирович, замінюйте, бо я вже не можу”. Але хлопці молодці – витримали, зібрались, грали, так би мовити, з патріотизмом. В перерві я зробив деякі перестановки і добре, що гравці усе зрозуміли. Хоча і їм було доволі непросто, але добре, що ми виграли і дали уболівальникам дуже дорогий час адреналіну, а за це дорого потрібно платити.

Сьогодні після гри я на команду не сварився, хіба на Алозі дуже сердитий. Він уже дуже багато матчів не хоче грати. Ви є свідками і навіть учасниками тієї психологічної драми-комедії, яка відбувається уже протягом багатьох ігор. А те саме відбувається і на виїзді. Ми зараз за логікою повинні бути лідером ліги, незважаючи на те, що у нас нерівна і не завжди якісна гра. І навіть деякі журналісти пишуть, що „як-небудь вантажимо вперед і там що Бог дасть”. Ні! Ви прийдіть до нас на тренування і подивіться. Неважливо, що „Шахтар” має 77 відсотків володіння м’ячем і швидко доставляє м’яч у штрафний майданчик – там є кому це робити. А у нас немає – у нас молодь дуже слабохарактерна. Вона не має концентрації і вона на тренуваннях гарно грає, відчуває впевненість. А виходять на поле – і у всіх коліна тремтять. Ще й з воротарями у нас слабка лінія – ми пропускаємо багато. Ми більше усіх забили, але скоро будемо мати й більше всіх пропущених голів. Але виходу у нас немає – польового гравця у ворота не поставиш. Тому це – один з тактичних напрямів ведення гри, шановні журналісти. Просто Пищур не грає у тій верхній точці м’яча, в якій грав Сачко. Але на тренуваннях він усе робить класно, можете мені повірити. У грі ж найменший контакт із захисником – і він підсідає. Я йому кажу – та ти ж топчи їх, ти ж такий здоровенний, розстав лікті, але не виходить в нього. Сьогодні зробив кілька скидок, але там Максимюк простояв, там – Алозі простояв і не виходить так, як потрібно.

Ми сьогодні спочатку вийшли грати в п’ять нападників. В п’ять! Просто Дручик не зрозумів, де йому грати, Жадер не зрозумів і Скоропад глибоко відходив назад. І незрозуміло уже третю гру грає Ковалюк. Я його замінив і у нас почало щось „ліпитися”, з’явилась якась надійність. Я йому казав, що Федюков грав до сорока років, а навіщо ж тобі в тридцять п’ять якась ненадійність? Грай так, як ти можеш і нічого не видумуй. А він робить усе навпаки – ви ж усе бачили самі. І в Алчевську було те ж саме.

Проте зараз, я думаю, ми повинні грати більш надійно, хоча на нас очікує дуже важкий матч з „Кримтеплицею”, яка сьогодні виграла у „Львова”. Нам потрібно набирати очки, потрібно намагатися триматись в лідируючій групі. Як ми і казали, будемо намагатися бути десь зверху, що у нас якось виходить, хоч і зі скрипом...

- Віталію Володимировичу, що ви сказали футболістам у перерві за рахунку 0:3?

- Я нічого не казав, бо у мене вже давно голос так не сідав. Проте деякі речі я таки сказав конкретно і не тільки, так би мовити, у якомусь тоні, але й специфічні питання стосовно тактики і замін. Також було сказано, щоб футболісти змінили напрямок дій і спрямував їх на більш сміливішу гру, як, власне, й наставляв перед матчем. А вони у першому таймі не виконали установки, все одно боялись грати. Вийшли у нас ті п’ять нападників і усі розсіялись. Потім ми їх трішки компактно переставили і все ж таки у нас пішла більш якісніша гра. Було, звичайно, й достатньо, так би мовити, не надто етичних виразів – але у роздягальні можна, цього ще ніхто не забороняв.

- Після вашої накачки у перерві команда завжди виходить і чудово грає з 46-ї хвилини. Можливо ви їм перед грою недостатню накачку даєте?

- Сьогодні установка тривала 45 хвилин – з 17.15. Вчора ми дві години переглядали гру „Оболоні” – визначали хто, що і де. Потім зробили акцент на провідних гравців – хто з ким повинен грати, але це як завжди – вийшли і забули. І сьогодні лише в шість годин команда почала готуватися – їм ще потрібно було півгодини на масаж і переодягання. Сорок п’ять хвилин! Я їм на дошці розмалював, показав схему – хрестики, нолики, стрілочки – все! Переконав що і як потрібно робити... Але вийшов Дручик – село без сільради... Я його ковельську „майстерність” вже два роки терплю – коли він заходить грати в „квадрат”, де стоять тренери, то він звідти ніколи не виходить. А я його на гру ставлю. Я йому вже кажу: „Ти знаєш, скільки ти мені винен, що я тебе випускаю грати?”. А воно вийшло ходити пішки на розминці! Я Журавчак кажу, „Володя,!”. Ми з ним навіть посварились. Десять хвилин гри пройшло, кажу – дивись на Дручика! Він, ковельська пика, не бігає а тільки й дивиться на „клав” на трибуні. Яка тут накачка?! Тут немає сірої речовини – таке враження, що Ковель якась така цікава зона. Невже туди Чорнобиль зайшов так далеко? Не можу зрозуміти. Яка накачка?! Сорок п’ять хвилин! Я вже казав, що раніше вистачало п’ять хвилин – поки команда переодягнулася ти сказав, що потрібно і все. П’ять хвилин гри – п’ятдесят грам випив, сидиш нормально, не кричиш, не бігаєш, нічого. А то – дев’яносто п’ять хвилин і все що міг з себе вичавив. Тому що такі зараз малоінтелектуальні футболісти

- Віталій Володимирович, чому у команди такий повільний перехід від захисту до атаки? Футболісти постійно затягують ситуації...

- У нас не швидкісна команда. Он Хачеріді швидкісний, але йому дане завдання не грати в пас, а перехплювати м’яч в глибині й звідти на швидкості виходити вперед, шукати щілини й заходити далі. А він доходить до штрафного, відрізає передачу і раз – відрізав усіх. Але він може грати швидко. Юра Войтович ж не біжить і Жадер не біжить... Хоча ми минулий тиждень були на зборах, то там Жадер дуже плідно попрацював. Якщо раніше він в другому таймі заледве пересував ноги, то зараз у нього вже є сила в ногах і він продовжує грати. І він усе розуміє – йому футбол легше довести, тому що він футбольний. Тому й реалізація гольових нагод у нього краща, більше позитиву. А усі інші грають шаблонно або як вийде.

- Сьогодні в першому таймі на воротах стояв Федорчук, якого в перерві ви замінили. Це був експеримент?

- Почнемо з того, що Неділько у попередньому матчі пропустив три м’ячі, два пропустив у Івано-Франківську. А Федорчук я випускав ще у Львові. Плюс сьогодні згідно положення необхідно було випускати на поле когось молодого. Але я особисто три настроював команду на цю гру. Іноді тренування у нас проводить Журавчак або Бандура, а я дивлюсь і за потреби дещо підказую. Три останні дні з командою я працював сам. І всі гарно працювали – і гравці, і тренери і все у нас виходило. Я налаштовував гравці на шалений пресинг, на атаку – п’ять нападників, півтора захисника і молодий воротар. І я був досить упевнений, що позаду буде порядок. Але вийшло, що „Оболонь” зіграла так, як ми повинні були зіграти. Тому ми згодом перебудувалися. А воротар десь таки й повинен пропускати. Але я зараз не хочу казати про нього нічого поганого – хлопець зробив це не спеціально. Він ще молодий – 1989-го року. Я його у Львові поставив – там один удар і гол, бо він прибрав руки. А грав досить добре. В минулому сезоні, коли грали з ЦСКА, програли 0:1, а Федорчук взяв пенальті і грав добре. Те, що гол забили, він не винний. Я ж не знав, що сьогодні так вийде. Бо, як кажуть, знав би прикуп – був би в Сочі. Але і йому важко – він також досить переживає. Ну а Неділько вийшов і зіграв надійно. А минулі ігри пропускав по три м’ячі – з „Іллічівцем” та в Алчевську. Сьогодні ми його хоч стріпонули, він вийшов в другому таймі і грав. Можливо й з „Кримтеплицею” зіграє надійно. Ми ж постійно ризикуємо, бо футбол – це гра. Он у Івано-Франківську ми повинні були виграти глибоко і надійно, а результат – 2:2.

- Віталій Володимирович, питання від журналіста із Санкт-Петербургу, колишнього волинянина. Як ви особисто відноситесь до Анатолія Тимощука і хто буде чемпіоном Росії?

- Усі тут присутні знають долю Толі Тимощука. У свій час ін пішов з Волині у Київський спортінтернат, згодом ми зробили усе щоб його звідти забрати. Він гарний хлопець і справжній професіонал. Ми його завжди ставимо у приклад, якщо що, кажемо „Тимощук так не робив”. Його ніколи не треба було заставляти працювати без м’яча – він стелився у підкатах, граючи на позиції нападника. Я його в п’ятнадцять років почав випускати у складі в вищій лізі і ще тоді казав, що пройде два роки і він буде в молодіжній збірній грати, а через три – в національній, а можливо – і там, і там. Й, зрештою, так воно і вийшло. Якщо у футболіста є задатки таланту, то при належній самовіддачі він у Тимощука й спрацював. А чемпіоном Росії буде, звичайно, „Зеніт”, тому що, як каже керівництво Росії, газ не закінчується.

- Скажіть, будь-ласка, чи Жадер уже прочитав „Як гартувалась сталь”?

- Ще ні, але ми над цим будемо працювати.

Источник: Cайт вболівальників ФК Волинь, спеціально для UA-Футбол


Яндекс.Метрика